Хинка, що у Молдові: враження та цікаві моменти

 Хочу розповісти про свою подорож на релігійній основі в Хинку. Ще минулого року хотіла поїхати. Вийшло поїхати на початку липня у 2025 році. 

В зручному транспорті та з гарною компанією, з молитвою, поїхали у Хинку, перетинаючи кордон України і Молдови. Дісталися без пригод.  По дорозі накрили прекрасний стіл й непогано підкріпилися. 

Коли приїхали на місце призначення - зачарувалися. Та напочатку заселились у скромні та тісні келії. Я - людина, яка любить комфорт, однак це не проблема. Тим паче компанія була гарна. Які там незручності? Вони майже не відчувались. 

Важливо, було святе намолене місце, яке виявилось дуже гарним. Має свою цікаву історію. 

Храм Параскеви й Пантелеймона відкривали двері усім охочим. Й можна було потрапити на аудієнцію до отця Павла. 

Відносно зустрічі з отцем Павлом, незважаючи на те, що багато хто хоче до нього потрапити, то я не дуже маю гарні враження. Він точно не прозорливий. Я, певно, більше.  

Може його вчитель, який знаходиться в іншому місці, мав таку славу та бачив про людей багато, однак не отець Павло. Всім говорив майже одне й теж саме. Могла б не ходити до нього, а залишити гроші в одній з церков. Може зроблять стіни в келії, які потріскані... Мені дісталась саме така. Стала моїм тимчасовим домом - на день та ніч й наступного дня до обіду. 

Ще не дуже сподобалося, що все неорганізовано. Люди (молдавани і з України) намагаються пройти без черги. Їм дуже  було треба. Мені це нагадало і я стала цьому свідком, коли люди беруть святу воду та штовхають одне одного, сваряться.  Це виглядає некрасиво. Хоча ситуацію можна вирішити, все організувати й без проблем. Але ж гріхи наші не дають дорослим людям домовитись й дотримуватись черги. 

Й була така ситуація, що людину я пропустила вперед, а їй взяли та завадили поговорити з отцем Павлом. Дівчина плакала, скаржилась на ситуацію, на жінку, яка їй завадила поспілкуватися. То може не треба лізти попереду й поспішати? Бо на наглих людей знайдуться ще гірші. Й їм буде байдуже на усих інших. Головне - своє зробити.  Немає відчуття, що щось неправильно було... Це не про духовний розвиток, а про людське, неприємне...

Але можна окунутися в купель Божої Матері, яка у вигляді Її стопи та очиститись. Я не змогла цього зробити, бо вода була для мене холодна (всього 4'С). Та більшість дорослих людей та діток це зробили. 

Нічну молебень я не пропустила й героїчно вистояла, молившись за Україну, за мир в усьому світі до пізньої ночі. 

Прийшла й на денну молитву. Дякую монахиням-господиням за частування ввечері та на ранок. Все було смачно й не було відчуття голоду. Було багато енергії. 

Особливо був надзвичайний - заклик до молитви й церковні дзвони. На відео від початку до кінця звучав дзвін й він був неймовірний. Зачаровував. 

Все ж було в цій подорожі більше прекрасних моментів, нових знайомств, цікавих та глибоких розмов. 

Хочеться знову приїхати у Хинку та отримати новий й кращий досвід. А зараз в пам'яті залишаться ті прекрасні моменти, які були. Фото  й відео не дадуть забути.  

Така краса, така святість... Все ж трохи залишилось відчуття, що немало й заробляють на релігії. Хоча, звісно, щоб була краса й порядок, потрібні кошти. Живемо в матеріальному світі. От тільки не залишає відчуття, що занадто багато ще грає роль матеріальний світ, ніж духовний. Й тільки це не радує. 

Можу порекомендувати поїхати до Хинки, відчувши енергетику, святість місця. Тільки не варто поспішати й сваритися за можливість поговорити з отцем Павлом...

 Просто побувати в Хинці - це вже велика вдача й щастя.